Кромберг – «вигляд зсередини» очима пересічного українця…
Днями депутати та працівники Оліївської сільської ради у рамках співпраці побували на чи не найпотужнішому в області підприємстві зі стовідсотковими іноземними інвестиціями "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ".
Ця філія німецького холдингу «Кромберг енд Шуберт» розташована на території Оліївської об’єднаної територіальної громади. Загальний розмір інвестицій, вкладених компанією в розвиток оліївського заводу, з урахуванням витрат на придбання основних засобів, оплату праці персоналу тощо на сьогодні сягає близько 1,2 мільярди гривень.
Зацікавленість депутатського корпусу Оліївської сільської ради та й усієї громади у підтриманні не лише ділових, а й дружніх стосунків з «Кромбергом» цілком зрозуміла – підприємство, за рахунок сплати податків, є системним джерелом її фінансових надходжень. Наведемо лише одну красномовну цифру: за перше півріччя 2018 року до загального фонду бюджету Оліївської ОТГ від "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" надійшло 24 мільйони 180 тисяч гривень. А за прогнозними обрахуваннями ця цифра складе 66 мільйонів у 2019 та 90 мільйонів – у 2020 роках. Коментарі, як мовиться, зайві.
Оскільки офіційно-рекламних матеріалів про холдинг є вдосталь як у пресі, так і на теренах інтернету, наведемо лише найсуттєвіші відомості. Корпорація “Кромберг енд Шуберт” налічує понад 40 тисяч працівників. В Україні на заводах у Луцьку та на Житомирщині збирають електричні бортові кабельні системи для автомобілів світового класу (Mercedes, Volkswagen, BMW, Audі, Seat). Найманих працівників в волинській філії налічується понад 6000, в Оліївці – понад 3500.
…Отже, крокуємо по гарно викладеній плитці вздовж сітчастої огорожі до одного з бар’єрів-входів на «Кромберг». І одразу впадає в очі, що на усій величезній території довкола заводу, не кажучи вже про площі за огороджувальною сіткою, практично неможливо помітити сміття чи натрапити на недопалок. Упродовж усього світлового дня спеціальна бригада з віниками та совками прискіпливо обстежує та підмітає усе довкола.
А що ж там далі, за сітчастим бар’єром? У яких умовах та за яку платню працюють на заводі наші земляки, хто вони, звідки і чому прийшли сюди на роботу? Розібратися з цим нам допомагала представник "Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ" Наталія Герасимчук, яка провела змістовну екскурсію по виробничих секторах підприємства. А почалося знайомство з попередження пані Наталії про те, що робити фотозйомку у цехах, а також користуватися мобільним телефоном заборонено. Відразу війнуло таким собі «режимним вітерцем»…
Далі ми знайомилися з різними виробничими процесами – підготовчими, проміжними та збиральними, на фініші яких і створюються оті самі «електричні бортові кабельні системи» для автомобілів Audi Q2, WW Tiguan, Seat Tarraco. Або, якщо простіше – повністю готова до монтажу на автомобіль електропроводка. Для її подальшого встановлення на автоскладальній лінії потрібно не більше 2-3 хвилин.
На робочих місцях, як і на вулиці - ідеальна чистота. Усе зоновано, промарковано, підписано. Помилитися, що за чим робити, що куди складати просто неможливо.
Сотні працівників, яких ми побачали упродовж відвідин «Кромбергу», об’єднує одна спільна риса – темп, темп, темп… Адже кожна з трьох змін щодня має виготовити орієнтовно півтори сотні готових комплектів кабельних систем. Це – конвейєр. Бездушний, безжалісний, безкомпромісний. Усі учасники цього конвейєру взаємозалежні – іноді буває, що якщо хтось відійшов на 5 хвилин, може статися збій усього величезного збирального комплексу… Ось що розповідає колишній комплектувальник оліївської філії, а нині секретар Оліївської сільської ради Анатолій Мельниченко:
- На нашому «Кромберзі» я пропрацював близько року. Дійсно, робота в умовах конвейєру, потоку – не з легких. На початку звикати було дуже важко – боліли ноги, «гула» спина від безперервного стояння біля машини. Від монотонності операцій іноді сам собі здавався якоюсь людиною-роботом. Проте я, студент, радів, що заробляю – на Черняхівщині, звідки я родом, знайти будь-яку більш-менш оплачувану роботу було майже неможливо. Тож вдячний, що саме завдяки нашому заводу піднявся на ноги. І не в останню чергу саме через це і депутатський корпус, і я особисто докладаємо максимум зусиль для забезпечення сталої та безперебійної роботи «Кромбергу». Так, у зв’язку з тим, що до нього щоденно вже курсує 22 автобуси для підвозу працівників, і їх кількість зростатиме, виникла невідкладна потреба в будівництві майданчика для стоянки транспортних засобів. У ході засідання 7-ї сесії 7-го скликання депутати розглянули відповідне клопотання підприємства та надали дозвіл на розроблення детального плану території під зведення нової автостоянки. Також вирішується питання щодо ремонту частини перехрестя від вулиці Покровської, через яке на «Кромберг» прямують вантажівки з комплектуючими. А ще на порядку денному реконструкція освітлення усієї вулиці Садової, на якій власне і «стоїть» це підприємство.
Сказане Анатолієм, на наш погляд – ілюстрація того, що пора ламати давні стереотипи і звикатися з думкою, що вже ніхто й ніколи не платитиме дарма ні копійки. І на даному етапі розвитку української економіки подібні підприємства, нехай і «конвейєрні» - реальне спасіння для багатьох від гримас безробіття… І тому більшість працівників «Кромбергу» дорожать своїми робочими місцями: середня зарплата комплектувальника лінії складає близько 10 тисяч гривень, абсолютна стабільність щодо виплати заробітної плати, безкоштовний підвіз працівників з Бердичівського, Пулинського, Житомирського та Черняхівського районів, пільгове харчування. Також на «Кроші» можна отримати на пільгових умовах абонементи для занять у тренажерних залах, щороку оздоровитися в санаторії чи будинку відпочинку, долучитися до туристичної поїздки. На заводі запроваджено додаткове медичне страхування. А діти працівників також безкоштовно оздоровлюються під час літніх канікул. Ось такий він, «дволикий» «Кромберг»…
Валерій Терновий.
