У День Соборності вшанували пам'ять загиблих земляків - захисників України
У День Соборності України в Оліївській громаді вшанували пам'ять загиблих миротворців, героїв АТО – старшого солдата Збройних Сил України, «кіборга» Володимира Володимировича Гнатюка та майора Збройних Сил України Вадима Йосиповича Заброцького, які боролися за мирне небо над незалежною соборною Батьківщиною.
Секретар Оліївської сільської ради Тетяна Курінна, представники депутатського корпусу та апарату Ради, працівники культури поклали квіти від імені земляків до могил героїв у селах Сонячному та Світині.
«Подвиг наших земляків назавжди закарбовано в книгу слави держави Україна. Вони самовіддано захищали свою Батьківщину і всіх нас. Історія життя і подвигу Володимира Гнатюка, Вадима Заброцького, їхніх побратимів є прикладом для нашої молоді, для кожного з нас. Цей приклад має надихати нас з гарячим серцем любити Україну, боротися за неї, працювати заради її щасливого сьогодення», - підкреслила Тетяна Курінна.
Володимир Гнатюк
Володимир Гнатюк народився 20 червня 1980 року в місті Житомирі в сім’ї військовослужбовця. За свої 34 роки він пройшов шлях, який не кожний проходить і за набагато довше життя. Майже все його життя було пов’язане з військовою службою.
У 1999 році була строкова служба у Збройних Силах України, у 2001 році Володимир разом зі своїм рідним братом Павлом стали військовослужбовцями за контрактом у 95-ій окремій аеромобільній бригаді м. Житомира.
Володимир пройшов шлях справжнього десантника від посади старшого навідника аеромобільного взводу аеромобільної роти до снайпера та старшого стрільця аеромобільного взводу аеромобільної роти.
У 2002 році разом зі своїм 13-м батальйоном Володимир виконував службові обов’язки у складі миротворчої місії у Косово, у 2004 році – в Іраці.
Після повернення з Іраку, Володимир успішно склав іспити та став курсантом Київської академії внутрішніх справ.
Коли для України настали нелегкі часи, Володимир вирішив стати на захист своєї країни. Вкінці листопада 2014 року старший солдат Гнатюк Володимир Володимирович, як досвідчений спеціаліст, справжній військовий і чоловік, вже виконував бойові завдання в зоні АТО у складі 90 батальйону 95 бригади.
Згадують, що чоловік, який побував у Косово та Іраку, називав події на Сході України жахливими. Відзначав, що це найстрашніше, що йому доводилося бачити.
Переживаючи всі труднощі, всі нелегкі умови, всі трагічні обставини, Володимир пройшов весь Донецький аеропорт, рятував своїх товаришів, заслужив почесне звання «кіборг» з позивним «Фотограф». Він разом зі своїм батальйоном були у числі останніх, хто залишав Донецький аеропорт вже після того як терористи підірвали його.
Житомирський волонтер Іван Діхтяр згадує: «Коли вони виходили з аеропорту, він один витягнув звідти 8 чоловік. Хлопці три дні рили окопи, аби вибратися з пекла живими. У них кілька разів горів весь одяг. По батальйону стріляли системою залпового вогню «Буратіно».
Волонтер згадує, що Володимир завжди був усміхненим та веселим, оптимістом, якого ніщо не могло похитнути.
Життя Володимира Гнатюка трагічно обірвалося 26 лютого 2015 року. Він загинув під час мінометного обстрілу в селі Водяне Ясинуватського району Донецької області, загинув як справжній Герой, рятуючи своїх товаришів, своїх рідних, свою сім’ю та свою Україну.
Похований загиблий герой у селі Сонячному.
Вадим Заброцький
Вадим Заброцький народився 17 червня 1979 року в Житомирі.
Вадим - молодший син у родині. У дитинстві був активною дитиною, дуже любив відпочивати у бабусі. Батьки після народження старшого сина мріяли про доньку. Як розказує мама Рома В'ячеславівна, не у всіх батьків такі доньки, як її Вадим. Він дуже любив допомагати по дому, поратися на присадибній ділянці, готувати, особливо випікати: пироги та тістечка виходили в нього чудово. Хлопчик завжди підтримував та жалував батьків, намагався все допомогти, ніколи не соромився найніжніших, найщиріших слів для мами, тата.
Завжди мріяв бути військовим, як старший брат-десантник. 2001 року закінчив Харківський інститут танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». 2007 року брав участь у миротворчій місії в Косово.
У зону проведення антитерористичної операції Вадим Йосипович пішов у званні капітана, був заступником начальника штабу батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Високо-мобільних десантних військ Збройних сил України. Зі спогадів колег, Вадим ніколи не прагнув високих посад, завжди був відвертим, справедливим, чесним, мав авторитет серед побратимів.
13 травня 2014 р. на околиці с. Октябрське (нині - Маячка) (Слов'янський район), що за
Похований загиблий герой у селі Світині.
